Протокол лікування панкреатиту у дорослих

Как и при любых заболеваниях, при панкреатите протокол – это выверенный с научной точки зрения и многократно проверенный практикой порядок устранения болезни и предупреждения рецидива. Как правило, выделяют протокол первичной диагностики панкреатита и протокол терапии данного заболевания. Имеют свои особенности в подходе острая и хроническая формы, консервативный и оперативный способы терапии. Рассмотрим, что включает в себя протокол, каковы его особенности и какие факторы учитываются в ходе лечения.

Что значит протокол в медицине

Протоколы диагностики и лечения – то есть единая детальная схема борьбы с тем или иным заболеванием – являются результатом совместной деятельности медиков-исследователей и врачей-практиков. Подобные протоколы могут создаваться для универсального лечения часто встречающихся заболеваний, таких, как панкреатит.

Причины заболевания

Средняя вероятность возникновения заболевания указывает на причинно-следственную взаимосвязь с неправильным образом жизни. В большинстве случаев острый панкреатит развивается у людей, злоупотребляющих алкоголем.

До 20% случаев приходится на людей, страдающих избыточным весом. Как правило, лишний вес обусловлен нарушением графика питания, пропуском приема пищи, частыми перекусами, отсутствием в рационе бульонов, каш и грубой клетчатки, обилием жирных и сладких блюд, добавлением острых приправ, перееданием и другими факторами.

Панкреатит может развиться как сопутствующая патология на фоне имеющейся желчнокаменной болезни и других заболеваний органов брюшной полости. Реже встречается панкреатит на нервной почве и как следствие отравлений.

Типы и протекание воспалений поджелудочной

Панкреатит является асептическим деструктивным нарушением работы поджелудочной железы, то есть заболевание имеет неинфекционную природу. Подразделяется на обструктивный, кальцифирующий, кистозный, фиброзно-склеротический и паренхиматозный типы.

В протоколе панкреатита поджелудочной железы обязательно прописывается код классификации. Согласно МКБ-10, заболевание относится к одной из следующих групп:

  • идиопатический;
  • билиарный;
  • алкогольный;
  • лекарственный;
  • хроническая форма, проявляющаяся обострениями на фоне алкогольного отравления;
  • киста поджелудочной железы;
  • ложная киста;
  • другое течение хронического панкреатита.

Возможны два варианта течения клинической формы: тяжелая или острая (пациента необходимо срочно поместить в стационар) и хроническая (иногда становится причиной сахарного диабета, пациент может лечиться на дому).

В протоколе врач должен указать также характер клинического течения заболевания: редко или часто рецидивирующий, хроническая форма (персистирующий).

Лечение панкреатита начинается с выявления причины его развития. Для этого проводится первичный опрос больного с назначением лабораторных исследований. Большую роль играет общий анамнез, сопутствующие заболевания, такие, как нарушение толерантности к глюкозе (сахарный диабет).

Как диагностируется панкреатит

Для правильной постановки диагноза и определения степени тяжести болезни пациента отправляют на аппаратное исследование. Обследование назначается, исходя из общего состояния больного.

В случае протекания панкреатита в легкой форме со слабо выраженными симптомами врач проведет визуальный осмотр кожи (сухие покровы свидетельствуют о нарушении водного баланса) и языка пациента (появление налета и потеря чувствительности у сосочков говорит о сбоях в нормальной работе пищеварительной системы), после чего назначит лабораторные и аппаратные анализы.

Жалобы пациента

Основная характерная жалоба – боли в области живота. Интенсивные, не купируемые спазмолитиками, боли отмечают лишь 10-20% обратившихся. Безболезненный панкреатит может встречаться лишь у небольшого количества пациентов. Основная масса больных жалуется на болезненный живот с иррадиированием в подреберье.

В острой фазе болевой синдром ярко выражен, может развиться шок с потерей сознания. Хроническая форма отличается умеренными постоянными, перемежающимися, тупыми или острыми болями. Чаще всего они возникают после приема пищи, употребления алкогольных напитков или механической травмы в области тела, где расположена поджелудочная железа.

Кроме того, больные отмечают такие симптомы:

  • потеря аппетита;
  • снижение веса;
  • тошнота, рвота с горьким привкусом, не приносящая облегчения;
  • изжога, икота, отрыжка, сухость во рту;
  • появление белесого налета на языке;
  • вздутие живота;
  • скачки артериального давления;
  • побледнение, синюшность и сухость кожных покровов, появление желтизны на склерах глаз.

Нельзя оставлять без внимания нарушения стула, жидкий кал с высоким содержанием жира (определяется его наличие тем, что экскременты жидкие, прилипают к унитазу и плохо смываются) и заметными кусочками непереваренной пищи.

На приеме врач не только проводит внешний осмотр, но также уточняет, на что конкретно жалуется пациент.

Стандарт лечения хронического панкреатита разрабатывается с учетом симптоматики и результатов исследования.

Аппаратные и лабораторные методики

В ходе обследования врач может оценить показатели крови, при биопсии – частицы тканей. Анализ кала необходим для выявления содержания клетчатки в переваренной пище. Методы исследования на наличие выпота применяются в случае накопления жидкости в плевральной полости.

В числе наиболее часто применяемых исследований:

  • томография;
  • УЗИ органов брюшной полости;
  • исследование крови на сахар или коэффициент всасывания жиров;
  • рентгеноскопия;
  • гастроскопия.

Исследования клинико-лабораторных проявлений дают специалисту полную картину заболевания.

Дифференциальная диагностика

Методика применяется для исключения похожих по симптоматике заболеваний либо других хирургических патологий – прободной язвы, кишечной непроходимости, аппендицита, желчнокаменной болезни, а также отравления. Диагностика состоит из нескольких этапов:

  • сбора первичных данных;
  • визуального осмотра;
  • изучения симптоматики для выявления очагов панкреонекроза до лабораторного и инструментального исследований.

Заключительный этап состоит в подтверждении диагноза после изучения полной клинической картины и исключения других возможных причин.

В чем риски заболевания

Заболевания забрюшинного пространства и брюшной полости относятся к группе болезней с необратимыми последствиями для организма больного. При нарушениях работы поджелудочной железы ферменты попадают за пределы органа, где и перерабатывают или переваривают близлежащие ткани и кровеносные сосуды.

Чем больше тканей вовлечены, тем тяжелее форма панкреатита. Омертвение тканей поджелудочной железы может стать причиной гибели пациента.

Среди осложнений острого панкреатита следует выделить такие:

  • гнойный панкреатит;
  • секвестрация в соседние органы;
  • стерильный панкреонекроз (то есть неинфекционный);
  • киста поджелудочной железы;
  • болезни других органов, расположенных в брюшной полости;
  • гнойный панкреонекроз (самая частая причина летального исхода).
Читайте также:  Как определить панкреатит по калу

При отсутствии лечения или в особо тяжелых случаях воспаление может быстро распространиться по всему животу и спровоцировать перитонит. Это обусловлено локализацией поджелудочной железы и ее близостью к крупным кровеносным сосудам, через которые и происходит процесс инфицирования в брюшной полости и начинается интоксикация.

Лечение больных с острой формой панкреатита

Острая форма заболевания может длиться несколько недель. Для снятия болей при остром панкреатите назначаются медикаменты направленного действия, среди которых:

  • цитостатики;
  • спазмолитики;
  • анальгетики;
  • холинолитики;
  • блокираторы выработки ферментов поджелудочной железы;
  • антибиотики (если воспалительный процесс сопровождается нагноением);
  • электролитные растворы для очищения крови при интоксикации.

Важно выявить особо опасные формы болезни. Так, частота встречаемости гнойно-некротического парапанкреатита достигает 10% от всех случаев заболевания. Раннее выявление тяжелого панкреатита позволяет в несколько раз ускорить выздоровление и стабилизацию общего состояния пациента, а в некоторых случаях – даже спасти ему жизнь.

Неотложная помощь

Протокол лечения взрослых и детей при панкреатите составляется строго индивидуально с учетом возраста, веса больного, показателей артериального давления, результатов лабораторных и инструментальных исследований.

Первая помощь при тяжелых острых формах состоит во внутривенном введении обезболивающих препаратов наркотической группы посредством капельниц, обеспечении покоя и снятии воспаления поджелудочной железы.

Лекарства

Медицинские препараты назначаются для ликвидации болей, диспепсических расстройств, проявлений внешнесекреторной или внутрисекреторной недостаточности органа, устранения очагов острого воспаления в самом органе и в близлежащих тканях. Курс терапии подбирается строго индивидуально.

Диета

Для угнетения выработки панкреатических ферментов пациенту рекомендуется диета с естественными ингибиторами. Больным разрешены диетические сорта мяса, рыбы, овощные супы, легкие бульоны, молочные и кисломолочные продукты с низким содержанием жиров, свежие фрукты, овощи, сваренные на воде крупы, отвар шиповника, мед, вчерашний хлеб.

Необходимо исключить из рациона свежую выпечку, жирные сорта рыбы и мяса, копчености, острые блюда и приправы, газированные напитки, наваристые бульоны, яйца, бобовые, томаты, шоколад, кофе, крепкий чай.

Операция

Протокол операции при панкреатите предполагает максимально щадящее воздействие непосредственно на железу только в крайнем случае, когда консервативные меры неэффективны. Чаще всего проводится вмешательство с целью отвода (дренирования) выпота из сальниковой сумки.

Врач наблюдает место операции через специальный зонд.

Операция осуществляется методом лапароскопии – манипуляции специальными инструментами через точечные проколы в тканях. Этот способ позволяет добиваться минимальной инвазивности и почти не оставляет следов на коже.

Помощь при хроническом течении

Полностью вылечить болезнь у взрослого пациента пока невозможно. Стандарт лечения хронического панкреатита направлен на облегчение общего состояния больного. Врач дает пациенту обезболивающие препараты, а также назначает адекватную ситуации терапию с коррекцией эндокринной (гормональной) и экзокринной (ферментной) недостаточности.

Основной упор в диагностике делается на выявление провоцирующего фактора. На сегодняшний день специалисты выделяют два основных вида происхождения заболевания (МКБ-10):

  • в результате частого приема алкоголя (К86.0);
  • заболевания неуточненной этиологии (К86.1).

Хроническая форма тяжело поддается лечению. Как правило, терапевтический курс занимает от 21 до 30 дней. Пациент сдает необходимые анализы, среди которых коагулограмма, КТ поджелудочной и исследование крови на сахар. В зависимости от показаний может быть назначена биопсия тканей органа или лапароскопия селезенки.

Врачи прописывают больному щадящую диету с частым дробным питанием малыми порциями, назначают прием препаратов для купирования болей. В редких случаях проводят блокаду солнечного сплетения.

В тяжелых случаях больного могут госпитализировать. При отсутствии осложнений через месяц состояние стабилизируется. После выписки из больницы рекомендуется придерживаться прописанного курса лечения не менее года и регулярно посещать врача для профилактического осмотра. Диагноз «здоров» ставится в том случае, когда в течение длительного периода не наблюдаются приступы и наступила частичная или полная ремиссия, даже при наличии в железе небольшого уплотнения (псевдокисты).

Рацион

Диета является основой успешного лечения болезни. Ее подробно расписывают в протоколе лечения хронического панкреатита. Особенно строго придерживаться правил питания нужно в период обострения.

В первый день рекомендован полный отказ от пищи. Со второго или третьего дня можно пить щелочную воду или отвар шиповника. После купирования острых болей можно употреблять в ограниченном количестве жидкие зерновые каши с небольшим количеством молока и масла, нежирные бульоны (лучше на овощной основе), постные сорта рыбы, галетное печенье, вчерашний хлеб.

Дальнейшая диета, придерживаться которой придется в течение длительного периода, разрабатывается лечащим врачом, исходя из клинической картины и состояния здоровья пациента.

Медикаментозное лечение

Протокол при хроническом панкреатите предполагает назначение медикаментов:

  • снизят боль миотропные спазмолитики (Дротаверин, Мебеверин), нестероидные противовоспалительные средства (на основе парацетамола, ибупрофена) или Трамадол;
  • усилить действие анальгетиков можно путем применения Сульпирида или Медазепама;
  • антисекреторная терапия включает ингибиторы и блокираторы;
  • витамины, восполняющие нехватку, вызванную нарушением питания.

Если не удалось купировать боль посредством перорального применения препаратов, врач назначает внутрикапельное введение лекарств. В редких случаях может понадобиться операция.

Хирургическое вмешательство

Показанием к вмешательству хирурга может быть только неподдающаяся медикаменозному купированию сильная физическая боль. Операция проводится незамедлительно. Ее целью является иссечение образовавшейся кисты или удаление гноя в брюшной полости.

Требования к результатам терапии

Врач должен вносить все записи о текущем состоянии пациента. Человек считается излечившимся, если были полностью купированы болевой и диспептический синдромы (диспепсия – нарушение пищеварения). На заключительном этапе лечения должны быть исключены рецидивы, осложнения, а также развитие заболеваний близлежащих органов и систем.

Дальнейшее ведение пациента

После оказания первой помощи больному и проведения курса интенсивной терапии врач назначает контрольную дату посещения клиники. Пациент обязан проходить профилактический осмотр не реже 1 раза в 3 месяца. Наблюдение за состоянием его здоровья осуществляется на протяжении 12 месяцев.

Читайте также:  Первые меры при панкреатите

Источник

                                                                                                  
„ЗАТВЕРДЖЕНО”

                                                                                               
наказ МОЗ України

від 13.06.2005 № 271

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ

надання медичної допомоги хворим на хронічний панкреатит (ХП)

Код МКХ-10:

K86.0    Хронічний панкреатит алкогольної етіології

K86.1    Інші хронічні панкреатити
(хронічний панкреатит неуточненої етіології, інфекційний, рецидивуючий)

K86.2    Кіста
підшлункової залози

K86.3    Псевдокіста підшлункової залози

1. Сфера дії
протоколу
– загальнотерапевтичні та
гастроентерологічні відділення усіх рівнів, хірургічні та реанімаційні
відділення (при тяжких загостреннях та ускладненнях)

2. Умови, в
яких повинна надаватись медична допомога
.

Тривале підтримуюче
медикаментозне лікування проводиться в амбулаторних умовах. Показаннями до
госпіталізації (в середньому – 18-20 днів) є:

·  
ХП у стадії вираженого загострення

·  
Виражені клінічні прояви зовнішньосекреторної недостатності підшлункової залози (ЗСН ПЗ)

·  
Псевдотуморозний ХП (особливо
при явищах холедохо-, дуоденостенозу)
або підозрі на малігнізацію

·  
Обструктивний ХП (для проведення ендоскопічної або оперативної
декомпресії)

·  
Лихоманка, бактеріальні ускладнення ХП

·  
Панкреатогенні гастродуоденальні виразки

·  
Виявлення при УЗД, КТ ділянок тканини ПЗ,
підозрілих на панкреонекроз

·  
Тромбоз селезінкової/портальної вени

·  
Псевдокісти ПЗ, що збільшуються у
розмірах, їх ускладнення (розрив,
кровотеча, здавлення
сусідніх органів, малігнізація)

·  
Свищі ПЗ

3.
Ознаки та критерії діагностики захворювання

·  
В анамнезі хворих ХП
зловживання алкоголем, постійне вживання великої кількості жирного, смаженого,
копченого, гострого, вказівки на біліарну патологію, пептичну виразку шлункової
або дуоденальної локалізації, гіперпаратіреоз та ін.

·  
Характерний больовий синдром (ліве підребір”я, ріже — ліва, права або обидві половини епігастрію;
ірадіація в ліву половину грудної клітини, в ліву половину поперек по типу
«лівого полупоясу» або по типу «повного поясу», ріже —
в ліву руку, під ліву лопатку, за грудину, в прекардиальну область; виникають
або підсилюються після їжі — через 25–35 хвилин (іноді раніше); провокуютьсянадмірною, жирною, смаженою, копченою, гострою їжею, свіжими овочами та
фруктами, газованими напоями, сладким, свежепіченим, шоколадом, какао, кофе,
алкоголем; купуються холодом на ліве підребір”я, голодом, ферментними
препаратами, анальгетиками, ріже — спазмолітиками (у
т. ч. нитратами), антисекреторними
засобами.

·  
Диспептичний синдром — тривала
нудота, блювота, що не приносить полегшення,
метеоризм, відрижки та ін.

·  
Клінічні прояи ЗСН ПЗ — мальдигестії — кашицеподібний стул 2–3 рази на добу, «великий
панкреатичний стул» (надмірний, зловоний, сіроватого кольору з блискучою поверхнею
— жирний), лієнтерея (макроскопічно видні залишки неперетравленої їжі у калі),
втрата маси тіла, прояви гіповітаминозів (особливо A, D, E, K), здуття, урчання в животі.

·  
Клінічні прояви ендокринної недостатності ПЗ — у початкових стадіях ХП явища гіперінсулінізму — епізоди
гіпогликемії з характерними слабкістю, холодним потом, нервово-психічним
збудженням, почуттям тремтіння у тілі та кінцівках; в більш пізніх стадіях ХП —
прояви панкреатогенного цукрового діабету.

·  
Інструментальне підтвердження патологічних змін
у ПЗ:

Ø  
Трансабдомінальне УЗД (до сонографічних симптомів ХП відносять збільшення розмірів ПЗ,
кальцифікати у тканині, нечіткість та нерівність контурів, неоднорідність
структури ПЗ, зміни ії ехогеності, наявність псевдокіст, розширення вірсунгової
та/або бокових проток. Чутливість УЗД у діагностиці ХП – 80-85%). В усіх
випадках сонографічні зміни
слід
співставляти з кл
ініко-лабораторними даними, так
як результат
и УЗД
недостат
ньо специфичні);

Ø  
Комп”ютерна томографія (КТ) – виявляє збільшення
ПЗ, нечіткість ії контурів, інфільтрацію парапанкреатичної
клітчатки, збільшення регіонарних лімфовузлів, ділянки фіброзу, псевдокісти,
кальцифікати ПЗ,
розширення вірсунгової протоки.

Ø  
ЕРХПГ виявляє порушення
прохідності головної та додаткової проток. Рахується “золотим стандартом”
діагностики. Класичним для ХП рахують
симптом «ланцюгу озер» (ділянки звуження та
розширення вірсунгової протоки). Можливі також
сегментарна або повна обструкція протокової системи
ПЗ.

·  
Лабораторне підтвердження ЗСН ПЗ (за даними зондового дослідження функції ПЗ або за даними вмісту
фекальної еластази 1)

Ø  
«Золотий стандарт» неінвазивної діагностики ХП та
ЗСН ПЗ — визначення фекальної панкреатичної еластази-1 (чутливість при
середньоважкій та важкій ЗСН ПЗ — 88–95%). При ії рівні  150–200 мкг/г ЗСН вважається легкою, при рівні — 100–150
мкг/г — середньої важкості, при рівні
< 100 мкг/г — важкою. При показнику еластази-1
> 200 мкг/г екзокринну функцію ПЗ рахують
незміненою (збереженою).

4. Перелік і
обсяг медичних послуг обов”язкового асортименту

Діагностика:

Лабораторна
діагностика

·  
α-амілаза крові, сечі (технічно простий, але неспецифічний і чутливість не перевищує 30%) – одноразово

·  
білірубін, лужна фосфатаза (для встановлення зв”язку з
біліарною патологією) — одноразово

·  
рівень цукру у крові — одноразово 

·  
визначення вмісту еластази-1 у калі —
одноразово

·  
копроскопія — одноразово

Інструментальна діагностика ХП

·  
Трансабдомінальне УЗД

·  
Комп”ютерна томографія (КТ)

Лікування:

НЕМЕДИКАМЕНТОЗНЕ ЛІКУВАННЯ

·  
Пожиттєва відмова від алкоголю

·  
Дієта №5п з виключенням продуктів, що стимулюють панкреатичну
секрецію; зменшення животних жирів (40–60 г на добу), часте дробне харчування (4–5 раз на добу). При ЗСН ПЗ — додатково зменшують свіжі овочі та фрукти, холодні блюда,
збільшують вміст білку у раціоні. Збагачення їжі антиоксидантами (вітаміни А, С, Е,
селен, метіонин) сприяє зменшенню больового синдрому

МЕДИКАМЕНТОЗНЕ ЛІКУВАННЯ

Етіотропне
лікування
можливо при вторинних ХП, що
розвинулись внаслідок інших захворювань, наприклад, лікування пептичних
виразок.

Патогенетичне лікування:

·  
Поліпшення відтоку панкреатичного секрету:


Корекція тонусу сфінктера Одді при його
дисфункції — селективні антагоністи Са

Читайте также:  Приступ первая помощь при панкреатите


При дуоденостазі — прокінетики

Купування больового
синдром
у

·  
Ненаркотичні анальгетики:

Замісна терапія при ЗСН ПЗ — переважно при гіпоферментних панкреатитах:

·  
Препарат вибору – панкреатин у вигляді мінімікросфер перед їжею

NB! При важкій та помірній ЗСН ПЗ показана
постійна (пожиттєва) замісна терапія, під час панкреатичної атаки і після
купування загострення — курсове призначення; при порушенні дієти, епізодичному
підсиленні болі, диспепсії — призначення «за вимогою».

·  
Корекція вітамінної недостатності


вітамін К + вітамін А + вітамін D всередину + вітамін Е

·  
Антидепресанти

      При вираженому загостренні, тяжкому
больовому синдромі — голод + лужна питна вода (не більше 2–3 діб), при необхідності — аспірація шлункового вмісту

·  
Регіонарна штучна гіпотермія області ПЗ — для зменшення больового
синдрому (холод на ліве підребір”я)

·  
Наркотичні анальгетики:

·  
Ферментні препарати у вигляді мінімікросфер перед їжею

·  
Прокінетики

·  
Міотропні спазмолітики

·  
Антибактеріальна терапия

·  
Гальмування зовнішньої секреції ПЗ (створення «функціонального покою» ПЗ) —
тільки при атаці гіперферментемічного панкреатиту:

Ø  
Антисекреторні препарати:

o
Блокатори протонової помпи:

o
М-холінолітики:

o
Блокатори Н2-гістамінових рецепторів:

o
Антациди

o
Соматостатин  

·  
Дезинтоксикаційона терапія
(при гіперферментемічних панкреатитах):

5. Перелік і обсяг медичних послуг додаткового асортименту

Діагностика:

·  
ЕРХПГ – одноразово

·  
Визначення рівню бікарбонатів,
ферментів в дуоденальному вмісті:

Ø  
пряме (еуфілін-кальцієвий тест) – одноразово

Ø  
непряме (тест Лунда) –
одноразово

·  
13С-дихальні тести (триглицеридний,
амілазний та ін.) —
одноразово 

·  
Рівень інсуліну, С-пептиду,
панкреатичного поліпептиду, глюкагону в крові —
одноразово

·  
Рівень кальцію в крові (зв”язок з гіперпаратіреозом) — одноразово

·  
Ліпідний профіль (зв”язок з гіпертригліцеридемією) — одноразово

·  
Трипсін (визначення радіоімунним методом дорого коштує, тому застосування на практиці обмежене) —
одноразово

·  
Суточне виділення жиру з калом –
одноразово

Лікування

При неефективності
консервативного лікування додатково можуть застосовуватись методи
ендоскопічного та хірургічного лікування.

Показання до ендоскопічного лікування:

·  
Здавлення холедоху збільшеною
головкою ПЗ з розвитком холестазу (дістальний холедохостеноз)

·  
Папілостеноз, стріктури
препапілярного відділу, множинні та одиночні
камені вірсунгової
протоки (у поєднані з попередньою літо­трипсією або без неї)

·  
Зміни протокової системы
4-го (сегментарна обструкція головки ПЗ
с рівномірною
дилятацією проток у дистальному напрямі) та 5-го (повна
обструкція протокової системи у головці ПЗ) типов
по M. Cremer

·  
Свищі ПЗ,
що виходять з дістальних відділів головної панкреатичої
 протоки

·  
Кісти та псевдокісти ПЗ, розташовані
парадуоденально або в ретро­гастральному
просторі та деформуючі стінку органу

Показання до оперативного лікування:

·  
Кальциноз ПЗ та камінці
проток з вираженим
больовим синдромом

·  
Обструктивний ХП — у випадку
неможливості проведення
ендоскопічної декомпресії

·  
Виникнення обтураційної
жовтяниці та холангіту за рахунок здавлення холедоху

·  
Здавлення та порушення прохідності ДПК

·  
Сегментарна портальна гіпертензія за рахунок здавлення і тромбозу вен басейну воротної
вени

·  
Формування кісти більше 6 см у діаметрі або свища ПЗ, що не виліковується
консервативними методами протягом 3 міс., особливо при тенденції до збільшення розмірів кісти,
при нарастаючому больовому синдромі

·  
Вторинний ХП, обумовлений ЖКХ,
пенетруючею гастродуоденальною виразкою, дуоденостазом, абдомінальним ішемічним синдромом

·  
Відсутність ефекту від проводимої консервативної терапії,
стійкий больовий
синдром, що не купується
аналгетиками, значна втрата маси тіла

·  
Сильний больовий синдром та зхудення з частими
рецидивами панкреатиту при відсутності ефекту від консервативного
лікування

·  
Неможливість до операції
виключити наявність злоякісної пухлини

·  
Бактеріально-гнійні
ускладнення при неефективності
медикаментозного, малого оперативного лікування

·  
Парафатеральні дівертикули

6. Середня тривалість лікування

Середня тривалість
стаціонарного лікування – 2-4 тижні.

7. Критерії
ефективності лікування, очікувані результати лікування

Критеріями
ефективності лікування
єкупування
(пригнічення) активного запалення в тканині ПЗ, купування (зменшення) больового
синдрому та інших клінічних проявів ХП, компенсація функціональної
недостатотності ПЗ, досягнення стійкої ремісії, запобігання розвитку або
купування ускладнень

8. Реабілітація

Дієта №5п з виключенням продуктів, що
стимулюють панкреатичну секрецію, зменшення животних жирів (40–60 г на добу), часте дробне харчування (4–5 раз на добу). При ЗСН ПЗ — додатково зменшують свіжі
овочі та фрукти, холодні блюда, збільшують вміст білку у раціоні. Збагачення
їжі антиоксидантами (вітаміни А, С, Е, селен, метіонин) сприяє зменшенню
больового синдрому. При біліарному ХП — холецистектомія у випадку ЖКХ,
лікування холециститу. При помірній та важкій ЗСН ПЗ — постійний прийом
ферментів, доза залежить від важкості ЗСН. При легкій ЗСН
ПЗ — прийом
ферментів «за вимогою».
При панкреатогенному цукровому діабеті — дієта та/або постійний прийом цукрознижуючих препаратів

Хворі у стані
ремісії є працездатними, але їм рекомендується додержуватись режиму праці та
відпочинку. Забороняється або значно обмежується паління, повністю
забороняється алкоголь. Санаторно-курортне лікування — тільки при стійкій
ремісії (бальнеологічні курорти з гідрокарбонатними мінеральними водами малої
та середньої мінералізації — Боржомі, Слав”янівська, Поляна Купель, Поляна
Квасова, Лужанська та ін.). Фізіотерапія — тільки при стійкій ремісії (УВЧ,
індуктотермія, ультразвук на проєкцію ПЗ; вуглекислі, радонові ванни).

9. Диспансерне
спостереження

Диспансерний нагляд — огляди та
УЗД не ріже одного разу
в 6 міс.

Директор
Департаменту

організації і
розвитку

медичної
допомоги населенню                                                 В.М.Таран

Источник