Протокол лікування гострого панкреатиту

Как и при любых заболеваниях, при панкреатите протокол – это выверенный с научной точки зрения и многократно проверенный практикой порядок устранения болезни и предупреждения рецидива. Как правило, выделяют протокол первичной диагностики панкреатита и протокол терапии данного заболевания. Имеют свои особенности в подходе острая и хроническая формы, консервативный и оперативный способы терапии. Рассмотрим, что включает в себя протокол, каковы его особенности и какие факторы учитываются в ходе лечения.

Что значит протокол в медицине

Протоколы диагностики и лечения – то есть единая детальная схема борьбы с тем или иным заболеванием – являются результатом совместной деятельности медиков-исследователей и врачей-практиков. Подобные протоколы могут создаваться для универсального лечения часто встречающихся заболеваний, таких, как панкреатит.

Причины заболевания

Средняя вероятность возникновения заболевания указывает на причинно-следственную взаимосвязь с неправильным образом жизни. В большинстве случаев острый панкреатит развивается у людей, злоупотребляющих алкоголем.

До 20% случаев приходится на людей, страдающих избыточным весом. Как правило, лишний вес обусловлен нарушением графика питания, пропуском приема пищи, частыми перекусами, отсутствием в рационе бульонов, каш и грубой клетчатки, обилием жирных и сладких блюд, добавлением острых приправ, перееданием и другими факторами.

Панкреатит может развиться как сопутствующая патология на фоне имеющейся желчнокаменной болезни и других заболеваний органов брюшной полости. Реже встречается панкреатит на нервной почве и как следствие отравлений.

Типы и протекание воспалений поджелудочной

Панкреатит является асептическим деструктивным нарушением работы поджелудочной железы, то есть заболевание имеет неинфекционную природу. Подразделяется на обструктивный, кальцифирующий, кистозный, фиброзно-склеротический и паренхиматозный типы.

В протоколе панкреатита поджелудочной железы обязательно прописывается код классификации. Согласно МКБ-10, заболевание относится к одной из следующих групп:

  • идиопатический;
  • билиарный;
  • алкогольный;
  • лекарственный;
  • хроническая форма, проявляющаяся обострениями на фоне алкогольного отравления;
  • киста поджелудочной железы;
  • ложная киста;
  • другое течение хронического панкреатита.

Возможны два варианта течения клинической формы: тяжелая или острая (пациента необходимо срочно поместить в стационар) и хроническая (иногда становится причиной сахарного диабета, пациент может лечиться на дому).

В протоколе врач должен указать также характер клинического течения заболевания: редко или часто рецидивирующий, хроническая форма (персистирующий).

Лечение панкреатита начинается с выявления причины его развития. Для этого проводится первичный опрос больного с назначением лабораторных исследований. Большую роль играет общий анамнез, сопутствующие заболевания, такие, как нарушение толерантности к глюкозе (сахарный диабет).

Как диагностируется панкреатит

Для правильной постановки диагноза и определения степени тяжести болезни пациента отправляют на аппаратное исследование. Обследование назначается, исходя из общего состояния больного.

В случае протекания панкреатита в легкой форме со слабо выраженными симптомами врач проведет визуальный осмотр кожи (сухие покровы свидетельствуют о нарушении водного баланса) и языка пациента (появление налета и потеря чувствительности у сосочков говорит о сбоях в нормальной работе пищеварительной системы), после чего назначит лабораторные и аппаратные анализы.

Жалобы пациента

Основная характерная жалоба – боли в области живота. Интенсивные, не купируемые спазмолитиками, боли отмечают лишь 10-20% обратившихся. Безболезненный панкреатит может встречаться лишь у небольшого количества пациентов. Основная масса больных жалуется на болезненный живот с иррадиированием в подреберье.

В острой фазе болевой синдром ярко выражен, может развиться шок с потерей сознания. Хроническая форма отличается умеренными постоянными, перемежающимися, тупыми или острыми болями. Чаще всего они возникают после приема пищи, употребления алкогольных напитков или механической травмы в области тела, где расположена поджелудочная железа.

Кроме того, больные отмечают такие симптомы:

  • потеря аппетита;
  • снижение веса;
  • тошнота, рвота с горьким привкусом, не приносящая облегчения;
  • изжога, икота, отрыжка, сухость во рту;
  • появление белесого налета на языке;
  • вздутие живота;
  • скачки артериального давления;
  • побледнение, синюшность и сухость кожных покровов, появление желтизны на склерах глаз.

Нельзя оставлять без внимания нарушения стула, жидкий кал с высоким содержанием жира (определяется его наличие тем, что экскременты жидкие, прилипают к унитазу и плохо смываются) и заметными кусочками непереваренной пищи.

На приеме врач не только проводит внешний осмотр, но также уточняет, на что конкретно жалуется пациент.

Стандарт лечения хронического панкреатита разрабатывается с учетом симптоматики и результатов исследования.

Аппаратные и лабораторные методики

В ходе обследования врач может оценить показатели крови, при биопсии – частицы тканей. Анализ кала необходим для выявления содержания клетчатки в переваренной пище. Методы исследования на наличие выпота применяются в случае накопления жидкости в плевральной полости.

В числе наиболее часто применяемых исследований:

  • томография;
  • УЗИ органов брюшной полости;
  • исследование крови на сахар или коэффициент всасывания жиров;
  • рентгеноскопия;
  • гастроскопия.

Исследования клинико-лабораторных проявлений дают специалисту полную картину заболевания.

Дифференциальная диагностика

Методика применяется для исключения похожих по симптоматике заболеваний либо других хирургических патологий – прободной язвы, кишечной непроходимости, аппендицита, желчнокаменной болезни, а также отравления. Диагностика состоит из нескольких этапов:

  • сбора первичных данных;
  • визуального осмотра;
  • изучения симптоматики для выявления очагов панкреонекроза до лабораторного и инструментального исследований.

Заключительный этап состоит в подтверждении диагноза после изучения полной клинической картины и исключения других возможных причин.

В чем риски заболевания

Заболевания забрюшинного пространства и брюшной полости относятся к группе болезней с необратимыми последствиями для организма больного. При нарушениях работы поджелудочной железы ферменты попадают за пределы органа, где и перерабатывают или переваривают близлежащие ткани и кровеносные сосуды.

Чем больше тканей вовлечены, тем тяжелее форма панкреатита. Омертвение тканей поджелудочной железы может стать причиной гибели пациента.

Среди осложнений острого панкреатита следует выделить такие:

  • гнойный панкреатит;
  • секвестрация в соседние органы;
  • стерильный панкреонекроз (то есть неинфекционный);
  • киста поджелудочной железы;
  • болезни других органов, расположенных в брюшной полости;
  • гнойный панкреонекроз (самая частая причина летального исхода).

При отсутствии лечения или в особо тяжелых случаях воспаление может быстро распространиться по всему животу и спровоцировать перитонит. Это обусловлено локализацией поджелудочной железы и ее близостью к крупным кровеносным сосудам, через которые и происходит процесс инфицирования в брюшной полости и начинается интоксикация.

Лечение больных с острой формой панкреатита

Острая форма заболевания может длиться несколько недель. Для снятия болей при остром панкреатите назначаются медикаменты направленного действия, среди которых:

  • цитостатики;
  • спазмолитики;
  • анальгетики;
  • холинолитики;
  • блокираторы выработки ферментов поджелудочной железы;
  • антибиотики (если воспалительный процесс сопровождается нагноением);
  • электролитные растворы для очищения крови при интоксикации.

Важно выявить особо опасные формы болезни. Так, частота встречаемости гнойно-некротического парапанкреатита достигает 10% от всех случаев заболевания. Раннее выявление тяжелого панкреатита позволяет в несколько раз ускорить выздоровление и стабилизацию общего состояния пациента, а в некоторых случаях – даже спасти ему жизнь.

Неотложная помощь

Протокол лечения взрослых и детей при панкреатите составляется строго индивидуально с учетом возраста, веса больного, показателей артериального давления, результатов лабораторных и инструментальных исследований.

Первая помощь при тяжелых острых формах состоит во внутривенном введении обезболивающих препаратов наркотической группы посредством капельниц, обеспечении покоя и снятии воспаления поджелудочной железы.

Читайте также:  Березовый сок и панкреатит

Лекарства

Медицинские препараты назначаются для ликвидации болей, диспепсических расстройств, проявлений внешнесекреторной или внутрисекреторной недостаточности органа, устранения очагов острого воспаления в самом органе и в близлежащих тканях. Курс терапии подбирается строго индивидуально.

Диета

Для угнетения выработки панкреатических ферментов пациенту рекомендуется диета с естественными ингибиторами. Больным разрешены диетические сорта мяса, рыбы, овощные супы, легкие бульоны, молочные и кисломолочные продукты с низким содержанием жиров, свежие фрукты, овощи, сваренные на воде крупы, отвар шиповника, мед, вчерашний хлеб.

Необходимо исключить из рациона свежую выпечку, жирные сорта рыбы и мяса, копчености, острые блюда и приправы, газированные напитки, наваристые бульоны, яйца, бобовые, томаты, шоколад, кофе, крепкий чай.

Операция

Протокол операции при панкреатите предполагает максимально щадящее воздействие непосредственно на железу только в крайнем случае, когда консервативные меры неэффективны. Чаще всего проводится вмешательство с целью отвода (дренирования) выпота из сальниковой сумки.

Врач наблюдает место операции через специальный зонд.

Операция осуществляется методом лапароскопии – манипуляции специальными инструментами через точечные проколы в тканях. Этот способ позволяет добиваться минимальной инвазивности и почти не оставляет следов на коже.

Помощь при хроническом течении

Полностью вылечить болезнь у взрослого пациента пока невозможно. Стандарт лечения хронического панкреатита направлен на облегчение общего состояния больного. Врач дает пациенту обезболивающие препараты, а также назначает адекватную ситуации терапию с коррекцией эндокринной (гормональной) и экзокринной (ферментной) недостаточности.

Основной упор в диагностике делается на выявление провоцирующего фактора. На сегодняшний день специалисты выделяют два основных вида происхождения заболевания (МКБ-10):

  • в результате частого приема алкоголя (К86.0);
  • заболевания неуточненной этиологии (К86.1).

Хроническая форма тяжело поддается лечению. Как правило, терапевтический курс занимает от 21 до 30 дней. Пациент сдает необходимые анализы, среди которых коагулограмма, КТ поджелудочной и исследование крови на сахар. В зависимости от показаний может быть назначена биопсия тканей органа или лапароскопия селезенки.

Врачи прописывают больному щадящую диету с частым дробным питанием малыми порциями, назначают прием препаратов для купирования болей. В редких случаях проводят блокаду солнечного сплетения.

В тяжелых случаях больного могут госпитализировать. При отсутствии осложнений через месяц состояние стабилизируется. После выписки из больницы рекомендуется придерживаться прописанного курса лечения не менее года и регулярно посещать врача для профилактического осмотра. Диагноз «здоров» ставится в том случае, когда в течение длительного периода не наблюдаются приступы и наступила частичная или полная ремиссия, даже при наличии в железе небольшого уплотнения (псевдокисты).

Рацион

Диета является основой успешного лечения болезни. Ее подробно расписывают в протоколе лечения хронического панкреатита. Особенно строго придерживаться правил питания нужно в период обострения.

В первый день рекомендован полный отказ от пищи. Со второго или третьего дня можно пить щелочную воду или отвар шиповника. После купирования острых болей можно употреблять в ограниченном количестве жидкие зерновые каши с небольшим количеством молока и масла, нежирные бульоны (лучше на овощной основе), постные сорта рыбы, галетное печенье, вчерашний хлеб.

Дальнейшая диета, придерживаться которой придется в течение длительного периода, разрабатывается лечащим врачом, исходя из клинической картины и состояния здоровья пациента.

Медикаментозное лечение

Протокол при хроническом панкреатите предполагает назначение медикаментов:

  • снизят боль миотропные спазмолитики (Дротаверин, Мебеверин), нестероидные противовоспалительные средства (на основе парацетамола, ибупрофена) или Трамадол;
  • усилить действие анальгетиков можно путем применения Сульпирида или Медазепама;
  • антисекреторная терапия включает ингибиторы и блокираторы;
  • витамины, восполняющие нехватку, вызванную нарушением питания.

Если не удалось купировать боль посредством перорального применения препаратов, врач назначает внутрикапельное введение лекарств. В редких случаях может понадобиться операция.

Хирургическое вмешательство

Показанием к вмешательству хирурга может быть только неподдающаяся медикаменозному купированию сильная физическая боль. Операция проводится незамедлительно. Ее целью является иссечение образовавшейся кисты или удаление гноя в брюшной полости.

Требования к результатам терапии

Врач должен вносить все записи о текущем состоянии пациента. Человек считается излечившимся, если были полностью купированы болевой и диспептический синдромы (диспепсия – нарушение пищеварения). На заключительном этапе лечения должны быть исключены рецидивы, осложнения, а также развитие заболеваний близлежащих органов и систем.

Дальнейшее ведение пациента

После оказания первой помощи больному и проведения курса интенсивной терапии врач назначает контрольную дату посещения клиники. Пациент обязан проходить профилактический осмотр не реже 1 раза в 3 месяца. Наблюдение за состоянием его здоровья осуществляется на протяжении 12 месяцев.

Источник

Гострий панкреатит (Протоколи діагностики та лікування)

Гострий панкреатит (Протоколи діагностики та лікування) Контентплатформа

Санкт-Петербурзький науково-дослідний інститут швидкої допомоги ім. (Директор — професор)

1. ВИЗНАЧЕННЯ. В основі гострого панкреатиту (ОП) лежить первічноасептіческое поразку (набряк або некроз) підшлункової залози з вторинної запальної реакцією, що характеризується фазовим перебігом, причому основні клінічні показники (тяжкість перебігу, частота ускладнень, хірургічна активність, летальність, вартість лікування та ін.) Багато в чому визначаються поширеністю деструктивного процесу.

2. фазових ПРОТЯГОМ некротичного (деструктивного) ОП проявляється в послідовному розвитку: а) ферментативної фази; б) реактивної фази; в) фази розплавлення і секвестрації некротичних вогнищ (асептичної або септичній). Потреба в тих чи інших методах діагностики та лікування в різних фазах неоднакова.

3. ПЕРВИННА ДІАГНОСТИКА передбачає виділення важкого або легкого перебігу ВП на основі однієї з оціночно-прогностичних критеріальних шкал.

4. У ферментативної і реактивної фазах ОП методом вибору служить КОНСЕРВАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ, тоді як хірургічні втручання виконуються лише при настанні гнійних і деяких інших УСКЛАДНЕНЬ.

5. В ферментативних ФАЗІ (перші 5 діб захворювання) оптимальним є максимально раннє застосування лікувального комплексу, що включає при важкому ОП методи екстракорпоральної детоксикації (плазмаферез і / або ультрагемофільтрація) і дренирующие малоінвазивні методи (лапароцентез, лапароскопія).

6. У реактивної ФАЗІ (другий тиждень захворювання) метою лікування є профілактика гнійних ускладнень, що досягається поєднанням антибактеріальної і іммунооріентірованная терапії на тлі нутріціонной-метаболічної підтримки.

7. У ФАЗІ септичних Секвестрація необхідно хірургічне лікування, показання до якого визначаються на підставі: а) негативної динаміки клініко-лабораторних показників; б) динаміки даних УЗД і / або КТ; в) результатів термінової бактеріоскопії аспирата, отриманого при тонкоголкової пункції деструктивних вогнищ. Терміни хірургічних втручань у більшості пацієнтів наступають на 3-4 тижні від початку ОП, але у частини важких хворих вони можуть бути скорочені.

8. ОБ’ЄКТОМ хірургічного лікування у переважної більшості пацієнтів служить гнійно-некротичний парапанкреатит, а операцією вибору — некросеквестректомія з адекватним дренуванням деструктивних вогнищ.

9. Основними принципами післяопераційного ведення хворих з гнійними ускладненнями і сепсисом є ентеральне штучне харчування, імунотерапія і системна антибактеріальна терапія.

Гострий панкреатит, будучи на початку XX століття досить рідкісним захворюванням, в даний час займає одне з перших місць в списку захворювань «гострого живота». Тим не менш, до цих пір продовжуються спори про лікувальній тактиці, викликаної відсутністю єдиної класифікації і діагностично-тактичного алгоритму. Існуючі у вигляді прототипів зарубіжні стандарти (Міжнародний, Британський і ін.) [1, 2, 3] мало адаптовані до умов вітчизняної охорони здоров’я. Справжні протоколи діагностики та лікування гострого панкреатиту розроблені в панкреатологіческой клініці СПб НДІ Швидкої допомоги і засновані як на досвіді лікування більш чемпаціентов з верифікованим деструктивним панкреатитом, так і на результатах власних експериментальних досліджень [4-8].

Читайте также:  Какой сорт яблок при панкреатите

Справжні протоколи затверджені Асоціацією хірургів Санкт-Петербурга 12 березня 2004 року, рекомендовані до використання.

Гострий панкреатит (ОП) характеризується розвитком набряку підшлункової залози (набряклий панкреатит) або первічноасептіческого панкреонекрозу (деструктивний панкреатит) з подальшою запальною реакцією.

Гострий деструктивний панкреатит має фазовий перебіг, причому кожної його фазі відповідає певна клінічна форма [4].

/ фаза — ферментативна, перші 5 діб захворювання. У цей період відбувається формування панкреонекрозу різної протяжності, розвиток ендотоксикозу (середня тривалість гіперферментемії становить 5 діб), а у частини пацієнтів — поліорганної недостатності і ендотоксінового шоку. Максимальний термін формування панкреонекрозу становить три доби, після цього терміну він надалі не прогресує. Однак при важкому панкреатиті період формування панкреонекрозу набагато менше (24-36 год). Доцільно виділяти дві клінічні форми: важкий і легкий ОП.

Важкий гострий панкреатит. Частота народження 5%, летальність — 50-60%. Морфологічним субстратом важкого ОП є поширений панкреонекроз (великовогнищевий і тотально-субтотальний), якому відповідає ендотоксикозу важкого ступеня.

Легкий гострий панкреатит. Частота народження — 95%, летальність — 2-3%. Панкреонекроз при даній формі гострого панкреатиту або не утвориться (набряк підшлункової залози), або має обмежений характер і широко не поширюється (вогнищевий панкреонекроз — до 1,0 см). Легкий ОП супроводжується ендотоксикозом, вираженість якого не досягає важкого ступеня.

// фаза — реактивна (2-я тижні захворювання), характеризується реакцією організму на що сформувалися осередки некрозу (як в підшлунковій залозі, так і в парапанкреатіческой клітковині). Клінічною формою цієї фази є періпанкреатіческой інфільтрат.

/// фаза — розплавлення і секвестрації (Починається з 3 тижнів захворювання, може тривати кілька місяців). Секвестри в підшлунковій залозі і в заочеревинної клітковині починають формуватися з 14 діб від початку захворювання. Можливі два варіанти перебігу цієї фази:

асептичні розплавлення і секвестрація: стерильний панкреонекроз; характеризується утворенням постнекротіческіх кіст і нориць;

септичні розплавлення і секвестрація: інфікований панкреонекроз і некроз парапанкреальной клітковини з подальшим розвитком гнійних ускладнень. клінічною формою
даної фази захворювання є гнійно-некротичний парапанкреатит і його власні ускладнення (гнійно-некротичні затекло, абсцеси заочеревинного простору і черевної порожнини, гнійний оментобурсит, гнійний перитоніт, аррозіонние і шлунково-кишкові кровотечі, дігестівной свищі, сепсис і т. д.).

Хворих з діагнозом «гострий панкреатит» по можливості слід направляти в багатопрофільні стаціонари.

Матеріал і методи

Протоколи діагностики та лікування гострого панкреатиту в ферментативної фазі (перші 5 діб захворювання)

I Первинний протокол діагностики та тактики при гострому панкреатиті

Як правило, здійснюється в приймальному відділенні або відділенні екстреної допомоги.

1. Підставою для встановлення діагнозу гострого панкреатиту (після виключення інших хи-

рургіческое захворювань) є поєднання мінімум двох з наступних виявлених ознак:

а) типова клінічна картина (інтенсивні некупіруемие спазмолитиками болю оперізуючого характеру, неприборкана блювота, здуття живота; вживання алкоголю, гострої їжі або наявність ЖКХ в анамнезі та ін.);

б) УЗД (збільшення розмірів, зниження ехогенності, нечіткість контурів підшлункової
залози; наявність вільної рідини в черевній порожнині);

в) лабораторні показники (гіперамілаземія, гіперамілазурія);

г) висока активність амілази ферментативного ексудату (в 2-3 рази перевищує активність амілази крові), отриманого при лапароцентезом;

д) лапароскопічні ознаки гострого панкреатиту (див. протокол IV).

Пункти а), б), в) є обов’язковими при діагностиці ОП, а г) і д) (лапароскопія і лапароцентез) — виконуються за показаннями (див. Протокол IV).

2. Паралельно з діагностикою гострого панкреатиту необхідно визначення тяжкості захворювання (важкий або легкий). найбільш
важливо раннє виявлення важкого панкреатиту,
результати лікування якого багато в чому обумовлені терміном його початку. Ознаки, характерні
для важкого ОП, такі:

— нестабільна гемодинаміка: тахи — (>120 ударів в 1 хв) або брадикардія (150 г / л;

— лейкоцитоз >14 х 109 / л;

— глюкоза >10 ммоль / л;

— сечовина >12 ммоль / л;

г) ЕКГ — ішемія міокарда або виражені
метаболічні порушення.

3. Наявність хоча б двох ознак, перерахованих в п. 2, дозволяє діагностувати важкий ОП, який підлягає направленню до від
розподіл реанімації та інтенсивної терапії.
Іншим пацієнтам (неважкий панкреатит)
показана госпіталізація в хірургічне відділення.

4. Інтенсивний больовий синдром, що не купіруемий наркотичними анальгетиками, швидко

прогресуюча жовтяниця, відсутність жовчі в ДПК при ФГДС, ознаки біліарної гіпертензії за даними УЗД свідчать про наявність вклиненням каменю великого дуоденальногососочка (ВДС). У цьому випадку пацієнт потребує термінового відновлення пасажу жовчі і панкреатичного соку, оптимальним методом якого служить ЕПСТ. При вклиненням камені БДС і при гострому панкреатиті ЕПСТ проводиться без ЕРХРГ.

5. Оптимальним видом лікування ОП в ферментативної фазі є інтенсивна консервватівная терапія.

II Протокол лікування легкого гострого панкреатиту

1. Для лікування легкого панкреатиту досить проведення базисного лікувального комплексу:

— зондування і аспірація шлункового вмісту;

— місцева гіпотермія (холод на живіт);

— інфузійна терапія в обсязі 40 мл на 1 кг
маси тіла пацієнта з форсуванням діурезу
в теченіеч.

Базисну терапію доцільно посилювати антисекреторной і антіферментной терапією (див. Протокол III).

2. При відсутності ефекту від проведеної базисної терапії (п. 1) протягом 6 ч і при наявності хоча б одного з ознак важкого панкреатиту (протокол I, п. 2) слід констатувати важкий панкреатит, і перевести хворого
в відділення реанімації та інтенсивної терапії, і проводити лікування, відповідне важкого гострого панкреатиту (протокол III).

III Протокол інтенсивної терапії важкого
панкреатиту

Основний вид лікування — інтенсивна консервативна терапія. Наведений вище базисний лікувальний комплекс при важкому ОП є недостатньо ефективним і повинен бути доповнений спеціалізованим лікувальним комплексом (див. Нижче). Ефективність останнього максимальна при ранньому початку лікування (перші 12 годин від початку захворювання). Хірургічне втручання, у вигляді лапаротомії, показано лише при розвитку ускладнень хірургічного профілю, які неможливо усунути ендоскопічними методами (деструктивний холецистит, шлунково-кишкова кровотеча, гостра кишкова непрохідність та ін.).

1. Антисекреторна терапія (оптимальний термін — перші три доби захворювання):

— препарат вибору: сандостатин (октреотид)
100 мкг х Зраза підшкірно;

— препарати резерву: квамамг х 2 рази в / в), 5-фторурацил (5% 5 мл в / в).

2. реологічних активна терапія (гепарин,
реополіглюкін, рефортан і ін.).

3. Відшкодування плазмовтрати (корекція
водно-електролітних, білкових втрат і ін .:
в цілому не менше 40 мл відповідних інфузійних засобів на 1 кг маси тіла; співвідношення колоїдних і кристалоїдних розчинів — 1: 4).

— антіферментная терапія (контрикал — не менше 50 тис. од., гордокс — не менше 500 тис. од. в / в; оптимальний термін — перші 5 діб захворювання);

Читайте также:  Панкреатит поджелудочной железы и цикорий

— антиоксидантний і антігіпоксантним терапія.

— при важкому ОП показані екстракорпоральних методів детоксикації, у тому числі найбільш ефективним є серійний лікувальний плазмаферез (після відновлення ОЦК і
при відсутності ендотоксінового шоку) з подальшою плазмозаменой (1-3 сеансу через
24-48 ч, середній обсяг плазмоексфузіі близько
1 л); кожен сеанс екстракорпоральної детоксикації (крім безпосереднього плазмаферезу) повинен супроводжуватися регидратацией і
корекцією водно-сольового обміну в режимі
форсований діурез;

— процес детоксикації при важкому ОП може також досягатися шляхом евакуації токсичних ексудатів (перитонеального, а особливо ретроперитонеального) при лапароскопическом (або за допомогою лапароцентеза) дренировании черевної порожнини і при лапароскопічної декомпресії заочеревиннійклітковини (див. протокол IV).

6. Антибіотикотерапія широкого спектра
дії (цефалоспорини III-IV поколінь
або фторхінолони II-III поколінь в поєднанні з метронідазолом).

IV Протокол лапароскопічної операції Лапароскопія показана:

— пацієнтам з перитонеальним синдромом,
в тому числі при наявності УЗ-ознак вільної
рідини в черевній порожнині;

— при необхідності диференціювання діагнозу з іншими захворюваннями органів черевної порожнини.

Завдання лапароскопічної операції можуть бути діагностичними, прогностичними і лікувальними. При неможливості проведення лапароскопії показаний лапароцентез, який частково вирішує поставлені завдання. Завдання лапароскопічної операції: а) підтвердження діагнозу гострого панкреатиту (і відповідно виключення інших захворювань черевної порожнини, перш за все гострих
хірургічних: мезентериального тромбозу і ін.). До ознак ОП відносяться:

— наявність набряку кореня брижі поперечної ободової кишки,

— наявність випоту з високою активністю
амілази (в 2-3 рази перевищує активність
амілази крові),

б) виявлення ознак важкого панкреатиту:

— геморагічний характер ферментативного випоту (рожевий, малиновий, вишневий, коричневий),

— поширені вогнища стеатонекрозов,

— велике геморагічне просочування
заочеревиннійклітковини, що виходить за межі
зони підшлункової залози.

Верифікація серозного (склоподібного) набряку в перші години захворювання (особливо на тлі тяжелого загального стану хворого) не виключає наявність важкого панкреатиту, так як при лапароскопії в ранні терміни ознаки важкого панкреатиту можуть не виявлятися, тобто забоЛеваном в подальшому може прогресувати;

в) лікувальні завдання:

— видалення перитонеального ексудату і дренування черевної порожнини;

— лапароскопічна декомпресія заочеревиннійклітковини (показана у випадках поширення геморагічного просочування на
забрюшинную клітковину уздовж висхідній і
низхідній ободових кишок в зонах максимального ураження);

— холецістостомія показана при наявності
прогресуючої біліарної гіпертензії з гіпербілірубінемією понад 100 мкмоль / л і не раніше ніж через 24 годин від початку інтенсивної терапії;

— при поєднанні гострого панкреатиту з деструктивним холециститом показана на додаток до перерахованих заходів холецистектомія з дренуванням холедоха;

Лапароскопія протипоказана при:

— нестабільній гемодинаміці (ендотоксінового шоці);

— після множинних операцій на черевній
порожнини (вираженому рубцовом процесі передній
черевної стінки і гігантських вентральних грижах).

Протоколи діагностики та лікування гострого панкреатіта в реактивної фазі

I Протокол діагностики та моніторингу періпанкреатіческой інфільтрату

Реактивна (проміжна) фаза займає другий тиждень захворювання і характеризується настанням періоду асептичної запальної реакції на осередки некрозу в підшлунковій залозі і парапанкреальной клітковині, яка клінічно виражається періпанкреа-

тическим інфільтратом (місцевий компонент) і резорбтивна лихоманкою (системний компонент запалення). Періпанкреатіческой інфільтрат (ПІ) і резорбтивних лихоманка є закономірними ознаками реактивної фази деструктивного (важкого або среднетяжелого) панкреатиту, тоді як при набряковому (легкому) панкреатиті ці ознаки не виявляються.

1. Крім клінічних ознак (періпанкреатіческой інфільтрат і лихоманка) реактивна фаза ОДП характеризується:

1) лабораторними показниками синдрому системної запальної реакції (ССВР): лейкоцитозом із зсувом вліво, лимфопенией, збільшеною ШОЕ, підвищенням концентрації фібриногену, С-реактивного білка і ін .;

1) УЗ-ознаками ПІ (зберігається збільшення розмірів підшлункової залози, нечіткість її контурів і поява рідини в парапанкреальной клітковині).

Моніторинг періпанкреатіческой інфільтрату полягає в динамічному дослідженні клініко-лабораторних показників і даних повторних УЗД (не менше 2 досліджень на другому тижні захворювання).

В кінці другого тижня захворювання доцільна комп’ютерна томографія зони підшлункової залози, так як до цього терміну у переважної більшості пацієнтів спостерігається один з трьох можливих результатів реактивної фази:

1) розсмоктування, при якому спостерігається
редукція місцевих і загальних проявів гострої
запальної реакції;

2) асептична секвестрация панкреонекрозу з результатом в кісту підшлункової залози: збереження розмірів ПІ при нормалізації саме
чувствия і стихании синдрому системної запальної реакції (ССВР) на тлі
зберігається гіперамілаземія;

3) септична секвестрация (розвиток гнійних ускладнень).

II Протокол тактики лікування періпанкреатіческой інфільтрату

У переважної більшості хворих лікування гострого панкреатиту в реактивної фазі є консервативним. Лапаротомія на другому тижні ОДП виконується тільки при ускладненнях хірургічного профілю (деструктивний холецистит, шлунково-кишкова кровотеча, гостра кишкова непрохідність та ін.), Які неможливо усунути ендоскопічними методами.

Склад лікувального комплексу:

1) продовження базисної інфузійно-трансфузійної терапії, спрямованої на заповнення водно-електролітних, енергетичних і білкових втрат за показаннями.

2) лікувальне харчування (стіл № 5 при середньотяжкому ОП) або ентеральна нутріціонной підтримка (важкий ОП).

3) системна антибіотикотерапія (цефалоспорини III-IV поколінь або фторхінолони
II-III поколінь в поєднанні з метронідазолом, препарати резерву — карбапенеми).

4) імунотерапія (два підшкірних або внутрішньовенних введення Ронколейкина по ОД
(При масі тіла менше 70 кг) — ОД (при
масі тіла більше 70 кг) з інтервалом в 2-3 дні);

Протоколи діагностики та лікування гострого панкреатиту в фазі гнійних ускладнень

I Протокол діагностики гнійних ускладнень
гострого панкреатиту

Клінічною формою гострого деструктивного панкреатиту в фазі септичного розплавлення і секвестрації (третій тиждень від початку захворювання і більше) є інфікований панкреонекроз (ІП) і гнійно-некротичний парапанкреатит (ДНВП) різного ступеня поширеності.

Критерії ІП та ДНВП:

1) клініко-лабораторні прояви гнійного вогнища:

а) прогресування клініко-лабораторних
показників гострого запалення на третій не
справі ОДП,

б) островоспалітельние маркери (підвищення фібриногену в 2 рази і більше, високі С-реактивний білок, прекальцітонін і ін.);

2) КТ, УЗД (наростання в процесі спостереження рідинних утворень, виявлення девіталізірованних тканин і / або наявність міхур
ков газу);

3) позитивні результати бактеріоскопії і бакпосева аспирата, отриманого при тонкоголкової пункції.

Рішення про наявність у пацієнтів ДНВП приймається на підставі лабораторно-клінічного мінімуму (п. А)). Інші ознаки є додатковими.

II Протокол лікування гнійних ускладнень гострого панкреатиту

1. При гнійних ускладненнях ОДП показано
хірургічне втручання, метою якого
є санація ураженої заочеревинної
клітковини. Об’єкт оперативного втручання —
гнійно-некротичний парапанкреатит і / або
інфікований панкреонекроз. Втручання включає розкриття, санацію і дренування
ураженої заочеревиннійклітковини. основним
методом санації гнійно-некротичних вогнищ
є некрсеквестректомія, яка може
бути як одномоментної, так і багатоетапної і
досягається як традиційними, так і мініінвазивних методами.

2. У післяопераційному періоді показана
комплексна терапія.

Таблиця 1. Вплив виконання розроблених лікувально-діагностичних протоколів на розвиток гнійних ускладнень. Летальність при ОП тяжкого ступеня

Короткий опис статті: гострий панкреатит протокол

Джерело: Гострий панкреатит (Протоколи діагностики та лікування), Контент-платформа

Post Views:
234

Источник