Панкреатит симптоми та лікування

Панкреатит — це запально-дегенеративний процес в підшлунковій залозі. Щороку зростає кількість людей, які страждають панкреатитом. Симптоми і лікування цієї недуги безпосередньо залежать від гостроти запального процесу, ступеня вираженості ураження підшлункової залози.

Основними жертвами панкреатиту найчастіше стають люди, схильні до переїдання, любителі жирної їжі, алкоголю. Під дією певних провокуючих чинників в підшлунковій залозі активізується вироблення протеолітичних ферментів, що і викликає запальні процеси.

Причини виникнення панкреатиту

Найчастіше, в людини, страждає панкреатитом, існує кілька факторів, що сприяли його розвитку, які варто встановити і по можливості усунути. 98% всіх випадків появи гострого панкреатиту пов’язані або зі зловживанням алкоголю, або з жовчнокам’яної хворобою. Подробиці патологічних процесів, що відбуваються в підшлунковій залозі при запаленні, а також додаткові фактори ризику розвитку панкреатиту читайте у статті Причини панкреатиту.

Симптоми гострого панкреатиту

Підшлункова залоза — не дуже великий орган, однак, вона виконує важливі функції в організмі людини, найголовніші з яких — секреція харчових ферментів для нормального травлення та вироблення інсуліну, дефіцит якого призводить до такого серйозного захворювання як цукровий діабет. Що відбувається при запаленні залози? У період гострого панкреатиту, симптоми розвиваються як при сильному отруєнні. Ферменти, що виробляються підшлунковою залозою, затримуються в ній або її протоках, і починають руйнувати саму залозу, а потрапляючи в кров викликають симптоми загальної інтоксикації:

Біль. Це самий виражений симптом, біль при панкреатиті зазвичай дуже інтенсивна, постійна, характер больових відчуттів описується хворими як ріжучий, тупий. При несвоєчасному наданні медичної допомоги та зняттю болю у пацієнта може статися больовий шок. Локалізується біль під ложечкою, підребер’ї або праворуч, або ліворуч, залежно від місця ураження залози, у випадку, коли запалюється весь орган, то біль носить оперізуючий характер.
Висока температура, низьке або навпаки високий тиск. При стрімкому розвитку запального процесу, самопочуття пацієнта швидко погіршується, може піднятися температура до високих цифр, а також знизитися або піднятися артеріальний тиск.
Колір обличчя. При панкреатиті у хворого загострюються риси обличчя, спочатку стає блідими шкірні покриви, поступово колір обличчя набуває сіро-землистого відтінку.
Гикавка, нудота. Також панкреатиту властиві такі симптоми, як сухість у роті, гикавка, відрижка і нудота.
Блювота. Напади блювоти з жовчю не приносять хворому полегшення. Тому при початку гострого періоду ні про яке прийомі їжі мови не йде, голодування у разі гострого панкреатиту є головною умовою успішного подальшого лікування.
Діарея або запор. Стілець при гострому панкреатиті найчастіше пінистий, частий зі смердючим запахом, із частками не перевареної їжі. Блювота може бути і з’їденої їжею (коли рве шлунковим вмістом на початку нападу), потім з’являється жовч з 12 палої кишки. Однак, бувають і навпаки запори, здуття, затвердіння м’язів живота, що може бути найпершим сигналом починається гострого нападу панкреатиту.
Задишка. Задишка обумовлена також втратою електролітів при блювоті. Хворого турбує постійна задишка, липкий піт, з’являється рясний жовтий наліт на язиці.
Фаст-фуд — один з основних ворогів підшлункової залози
Здуття живота. Шлунок під час нападу не скорочуються, тому при огляді лікар визначає сильне здуття живота, при пальпації не визначається напруження м’язів живота.
Синюшність шкіри. Навколо пупка або на попереку можуть з’явиться синюшні плями, що додають шкірних покривів мармуровий відтінок, в області паху колір шкіри може набувати синьо-зелений відтінок. Це пояснюється тим, що із запаленої залози кров може проникати під шкіру живота.
Желтушность склер, шкіри. При склерозуючою формі панкреатиту може виникнути механічна жовтяниця, яка з’являється внаслідок здавлювання частини загального жовчного протоку ущільненої тканиною залози.
При таких симптомах панкреатиту у людини з кожною хвилиною стан погіршується, зволікати в таки випадках не можна і слід якнайскоріше викликати «швидку допомогу».

Лікування гострого панкреатиту

При гострому панкреатиті лікування можливе тільки в умовах стаціонару, під наглядом кваліфікованих фахівців, це вважається дуже небезпечним станом. При підозрі на гострий панкреатит слід терміново викликати Швидку допомогу і людини слід терміново госпіталізувати.

Іноді несвоєчасне надання медичної допомоги може коштувати людині життя. Першу допомогу, яку можна надати людині з нападом панкреатиту, симптоми якого очевидні, полягає в прикладанні холоду на живіт, прийомі спазмолитика — На-шпа, Папаверин, а також відмова від прийому будь-якої їжі і постільний режим до приїзду Швидкої допомоги.

Головні 3 кити, на яких засновано лікування гострого панкреатиту: голод, холод і СПОКІЙ

Екстрена допомога, яку надають в Швидкої допомоги:

вену пунктіровать, крапельницю з фізіологічним розчином
противорвотное — метоклопраміду (церукал) 10 мг
знеболююче — кеторолак
антисекреторное — октреотид (сандостатин) 250 мг або квамател (омепразол) 40 мг

В умовах стаціонару зазвичай проводять:

У стаціонарі внутрішньовенне введення хлорид натрію (фізрозчин), реополіглюкін + контрикал
Використовують сечогінні препарати, вони запобігають набряк підшлункової, а також сприяють виведенню ферментів з крові, токсинів з організму. З сечогінних або Фуросемід (лазикс) під час інфузійної терапії (в гумку після крапельниці) або Диакарб в таблетках під прикриттям препаратів калію.
Омепразол 80 мг на добу, є форми для внутрішньовенного введення під час крапельниці — Квамател.
Спазмолітики — дротаверин гідрохлорид, но-шпа
При зберігається блювоті — метоклопрамід внутрішньом’язово
При болях — знеболюючі
При важкому або гнійному панкреатиті — антибіотики (цефалоспорини 3-4 покоління або фторхінолони).
У гострий період показані інгібітори ферментів (контрикал і гордокс).
Вітамінотерапія також входить до комплексне підтримання ослабленого організму, особливо показані вітамін С, і вітаміни групи В.
На 4-5 днів хворому призначається голод і питво теплої води без газів. При важких панкреатитах, коли голодують по кілька тижнів показано парентеральне харчування (внутрішньовенно вводять білкові гідралізат і жирові емульсії, якщо холестерин в крові в нормі).
Тільки після цього часу пацієнтові дозволяється прийом їжі, спочатку можна пити тільки кисляк, поступово додаючи в меню сир і через 3-4 дня поступово хворий може приймати дієтичну їжу по спеціальній дієті 5П.

Оперативне лікування показано при підозрі на деструктивний панкреатит і при ознаках запалення очеревини, а також при неефективності консервативної терапії.

При цьому лапараскопію показана при підозрі на рідина в черевній порожнині або ознаки перитоніту. Також її виконують для диференціальної діагностики гострого панкреатиту з іншими захворюваннями.

Лапаратомія (широкий операційний доступ з розтином від грудини до паху) проводиться при раніше виконувалися оперативних втручаннях на животі, вентральних грижах, нестабільному кровообігу (шоці).

Симптоми і ознаки хронічного панкреатиту

Хронічний панкреатит вважається переважно запальним захворюванням підшлункової залози, при якому відбуваються структурні зміни тканини органу. Більшість дослідників вважають, що відмітною ознакою хронічного панкреатиту є те, що після усунення дії провокуючих чинників, патологічні зміни в залозі не тільки зберігаються, а й продовжують прогресувати функціональні, морфологічні порушення роботи залози. При цьому формується екзогенна і ендогенна недостатність цього органу.

У виникненні хронічного панкреатиту визначаються два періоди, початковий — який може тривати роками і то проявляти себе характерними симптомами, то затихати, і період — коли порушення, пошкодження в підшлунковій залозі носять виражений характер і турбують людину постійно.

У періоді початку захворювання, який зазвичай триває десятиліттями, людина випробує тільки періодичні больові відчуття, що виникають через 15 хвилин після їжі і триває від декількох годин до декількох діб. Біль локалізується найчастіше в верхньому відділі живота, іноді в області серця, в лівій стороні грудної клітки, ліворуч в поперековій області, також може бути оперізуючого характеру. Її інтенсивність зменшується, коли людина нахиляється вперед, коли сидить.
В основному поява характерних болів провокуються надмірним вживанням жирної, смаженої їжею, алкоголем або достатком газованих напоїв, а також шоколаду, кави. Найгірше доводиться людині, якщо стався прийом великої кількості різних страв одночасно. Підшлунковій залозі важко впоратися з різними видами білків, жирів і вуглеводів. Тому люди, які дотримуються принципів роздільного харчування менш схильні до захворювань підшлункової залози.
При болях також можуть бути диспепсичні розлади, такі як блювота, нудота, хронічна діарея, здуття живота, схуднення. Однак, це буває не завжди, і болю, і диспепсія при адекватному симптоматичному лікуванні проходять, функція залози з вироблення ферментів сильно не порушується і хворий продовжує спокійне життя, до наступного переїдання або збою.
У разі тривалого існування хронічного панкреатиту починає руйнуватися структура тканини залози, скорочується вироблення ферментів і гормонів, поступово формується секреторна недостатність. При цьому больовий синдром може бути відсутнім зовсім, або бути слабовираженним, а диспепсія скоріше навпаки, стає переважаючим симптомом хронічного панкреатиту з секреторною недостатністю.
Також для хронічного панкреатиту характерна незначна жовтушність шкіри, склер, вона буває не у всіх і також може періодично зникати.
На пізніх стадіях панкреатиту, коли залоза починає атрофуватися, може розвинутися цукровий діабет.

Виходячи з різних симптоматичних комплексів, які відчувають пацієнти з хронічним панкреатитом, виділяють декілька видів захворювання:

Диспепсичний вид — при цій формі панкреатиту хворий страждає хронічною діареєю, здуттям живота, зниженням маси тіла.
Безсимптомний вид — ця форма найдивніша, оскільки панкреатит роками не проявляється ніякими ознаками, симптомами і людина не здогадується про що відбуваються порушення.
Псевдоопухолевая вид — ця форма панкреатиту перебігом і симптомами нагадує рак підшлункової залози. Основна ознака цього захворювання — з’являється жовтушність шкіри, склер та ін.
Больовий вид — з назви зрозуміло, що він характеризується болючим синдромом, який буває дуже часто після прийому їжі і особливо алкоголю.

Що робити при підозрі на хронічний панкреатит?

Звичайно, при підозрі на хронічний панкреатит слід звернутися за комплексної діагностикою до гастроентеролога. Лікар на підставі скарг пацієнта, анамнезу захворювання і наступних діагностичних заходів, встановить точний діагноз:

Лабораторна діагностика хронічного панкреатиту — зміна рівня еластази в калі.
Аналіз калу може визначити чи існує стеаторея, тобто зміст не переваренного жиру в калі, що вкаже на збої в роботі залози.
Тест спеціальними препаратами на стимуляцію підшлункової.
УЗД також може допомогти у встановленні правильного діагнозу.
У разі сумнівів або для більшої визначеності діагнозу допомагає також комп’ютерна томографія.
Слід здати аналіз крові на вміст глюкози, для виявлення цукрового діабету, а також можна пройти тест на толерантність до глюкози.

Діагноз тільки на підставі даних УЗД не є достовірним, оскільки немає специфічних ознак, а можуть бути лише незначні дифузні зміни структури або набряклість в період загострення. Найчастіше взагалі немає ніяких УЗД-проявів.

Терапія хронічного панкреатиту

Симптоми хронічного панкреатиту можуть бути слабо-і ярковираженнимі. Як правило, при загостренні хронічного панкреатиту також показана госпіталізація і аналогічна терапія, як при гострому процесі.

Хворий повинен довічно дотримуватися дієти, приймати препарати при секреторній недостатності підшлункової залози, спазмолітики. Дуже корисно відвідувати 2 рази на рік санаторії, особливо Ставропольського Краю, такі як П’ятигорськ, Залізноводська, Кисловодськ, з комплексним лікуванням і прийомом натуральної мінеральної води з джерел (особливо ефективна Славяновская і Смирновская вода). Основні принципи лікування:

Дієта при хронічному перебігу

Це найважчий для виконання принцип лікування, оскільки дієта при панкреатиті виключає всі смачні продукти, які люблять все — шашлики, шоколад, солодощі, гриби, гострі, смажені страви, фаст-фуд. Всі продукти аж до фруктів і овочів слід подрібнювати, тільки варити, запікати.

Харчування має бути частим і невеликими порціями, тобто їсти слід кожні 3:00, при цьому бажано не змішувати за один прийом їжі різні види білка, жирів або вуглеводів. Детальніше про дієту читайте в нашій статті Що можна їсти при панкреатиті.

Як усувати біль при хронічному панкреатиті

Панкреатит симптоми та лікування Алкоголь -злейшій ворог підшлункової

При дотриманні дієти біль набагато рідше дає про себе знати, але варто трохи відійти від неї, дозволити собі жирного або смаженого і все — потрібні знеболюючі.

При інтенсивному болю лікарем можуть бути призначені спазмолітики — Но-шпа, Дротаверин, які зменшують запалення в підшлунковій залозі і відповідно знижують біль.
На сьогоднішній день лікар також може призначити мебеверин (Дюспаталин, Спарекс) — спазмолітик, міотропної дії, усуває спазми ШКТ.
Можна на короткий курс призначити антисекреторні (омепразол або діакарб по таблетці на три дні під прикриттям аспаркама при набряку).
Також застосовують Октреотід, лікарський препарат, що пригнічує вироблення гормонів залозою, оскільки вони стимулюють її і тим самим викликають біль. Ці ліки призначають тільки в стаціонарах.

Панкреатичні ферменти для корекції порушення функцій підшлункової залози

При тривалому протіканні хронічного панкреатиту відбувається заміщення нормальних тканин цього органу, втрати нормальної її функції, тому з’являється цукровий діабет і порушується травлення. Щоб дати відпочинок для підшлункової залози і знизити больові відчуття у хворих, необхідний прийом додаткових панкреатичних ферментів:

Фестал — його слід пити 3 р / день по 1 таблетці під час їжі, зазвичай його поєднують з гістаміновими блокаторами для зменшення кислотності в шлунку — фамотидин, циметидин.
Панкреатин (Ерміталь, Креон, Пензітал, Панзинорм, Пангрол, Мікразім, Мезим, біоз, Гастенорм, Ензістал) — це ферменти підшлункової залози, що приймаються також 3 р / день по 2 табл. під час прийому їжі, бажано запивати лужною мінеральною водою. Вони допомагають розщеплювати жири, вуглеводи, білки.
Говорячи про ферментах, треба пам’ятати про їх активність, 10000 ОД за ліпазою (таблетка мезим-форте) тричі на день — стандартна потреба при замісної терапії. Оригінальний мезим має не дуже приємний запах, якщо запаху немає — це підробка (товчений крейда).

При хронічному панкреатиті, коли симптоми спостерігаються дуже тривалий час — знижується рівень інсуліну, що рано чи пізно тягне за собою розвиток цукрового діабету. У разі його діагностики, пацієнту слід звернутися за консультацією до ендокринолога для уточнення схеми терапії та дотримання дієти.

Источник

Приступы боли в животе, подташнивание, метеоризм и диарея — одни из симптомов, которые могут встретиться при воспалении поджелудочной железы, или панкреатите. Но иногда проявления этой болезни совсем нетипичны и могут напоминать симптоматику аппендицита или даже сердечного приступа. Об отличительных признаках панкреатита, его формах, диагностике и лечении мы и поговорим в статье.

Симптомы панкреатита

Проявления панкреатита, как и его последствия для организма, зависят от формы заболевания. Острый панкреатит протекает стремительно и угрожает развитием необратимых изменений в структуре поджелудочной железы. Панкреатит в хронической форме — это воспалительное заболевание, протекающее с периодами обострений и ремиссий. По мере прогрессирования болезни железистая ткань замещается соединительной, что приводит к недостатку ферментов и, как следствие, сбоям в работе пищеварительной системы.

Острый панкреатит (ОП)

Первый и основной признак острого панкреатита — это боль. Как понять, что причина — воспаление поджелудочной, а не невралгия или почечные колики, например? Болевые ощущения при панкреатите очень сильные, стойкие. Они не проходят после приема спазмолитиков и обезболивающих. Обычно боль возникает в верхней части живота, отдает в спину, опоясывает тело. Часто возникает после приема алкоголя или острой жирной пищи.

Приступ, как правило, сопровождается тошнотой и рвотой, потом к ним присоединяются вздутие живота и жидкий стул. В 80–85% случаев острого панкреатита симптомы этим и ограничиваются, и болезнь проходит в течение недели. Это проявления ОП легкой степени, так называемого интерстициального или отечного панкреатита. У 15–20% больных ОП может переходить в среднюю степень с различными осложнениями: инфильтратом вокруг поджелудочной, образованием абсцессов и псевдокист, некрозом участков железы и последующим присоединением инфекции. Острый панкреатит тяжелой степени, который часто развивается при панкреонекрозе, сопровождается интоксикацией и поражением многих органов.

Опасность ОП еще и в том, что он может маскироваться под другие заболевания. В одном из исследований[1] был сделан вывод, что первые признаки панкреатита были типичными только у 58% пациентов. У других же ОП имел какую-либо «маску».

В 10% случаев панкреатит проявлялся в виде печеночной колики (боли в правом подреберье) и даже желтухи.
У 9% больных ОП начинался как кишечная колика — боли в нижней части живота.
Еще 9% случаев имитировали приступ стенокардии или инфаркт — боль ощущалась выше, отдавала за грудину и под лопатку, иногда возникала одышка.
Около 6% эпизодов ОП были похожи на приступ аппендицита.
Другие 6% сопровождались резкой болью и напряжением стенки живота, как при перфорации желудка или кишечника.
Наконец, 2% приступов панкреатита были похожи на острую инфекцию — с повышением температуры, головной болью, слабостью, тошнотой, рвотой и диареей.

Иногда симптомы сочетались или вообще проявлялись очень слабо. Во всех этих случаях для того, чтобы отличить панкреатит, потребовалось дополнительное обследование.

Хронический панкреатит (ХП) и его обострения

Лишь 10–20% пациентов переносят ХП в безболевой форме, у остальных 80–90% он проявляется типичным болевым приступом. Причем наблюдается два сценария. Первый, или тип А, — это короткие болевые приступы, повторяющиеся на протяжении десяти дней (не дольше), с последующими долгими безболевыми периодами. Второй, или тип В, чаще встречается при хроническом алкогольном панкреатите и представляет собой более долгие и тяжелые приступы боли с перерывами на один–два месяца. При обострении панкреатита симптомы обычно напоминают симптоматику острого процесса. Кроме этого, ХП сопровождается признаками дефицита панкреатических ферментов, о которых мы поговорим дальше.

Причины панкреатита

В целом ОП и ХП возникают под действием схожих факторов. Так, для острого панкреатита причины распределяются следующим образом[2]:

лидирует злоупотребление алкоголем: 55% случаев ОП вызваны передозировкой спиртных напитков, а также неправильным питанием. Еще необходимо отметить, что нарушение диеты и алкоголь могут провоцировать обострение;
на втором месте (35%) — попадание желчи в поджелудочную железу (острый билиарный панкреатит);
2–4% приходится на травмы поджелудочной, в том числе из-за медицинских вмешательств;
остальные 6–8% случаев — отравление, аллергии, инфекции, прием лекарств, различные болезни пищеварения.

Причины хронического панкреатита наиболее точно отражены в специальной классификации TIGAR-O. Она была предложена в 2001 году и представляет собой первые буквы всех пунктов: Toxic-metabolic, Idiopathic, Genetic, Autoimmune, Recurrent and severe acute pancreatitis, Obstructive[3].

Токсико-метаболический панкреатит связан с неумеренным употреблением спиртного (60–70% случаев), курением, приемом лекарств, нарушением питания и обмена веществ.
Идиопатический панкреатит возникает по непонятным причинам и нередко сопровождается отложением кальция в поджелудочной железе.
Наследственный панкреатит развивается, например, при мутациях в генах панкреатических ферментов.
Аутоиммунный панкреатит вызван атакой собственного иммунитета на клетки железы, может идти в союзе с другими аутоиммунными болезнями.
В хроническую форму может перейти повторяющийся или тяжелый острый панкреатит.
Обструктивный панкреатит возникает при нарушении оттока желчи и секрета поджелудочной. Причиной может быть камень в желчном протоке, опухоль, аномалия развития.

Причины появления панкреатита могут различаться, но механизм развития всегда похож. Дело в том, что поджелудочная железа вырабатывает сильные ферменты, способные расщеплять поступающие с пищей белки, жиры и углеводы. Но из похожих соединений состоит и организм человека. И чтобы не произошло самопереваривание, существуют механизмы защиты: в поджелудочной железе ферменты находятся в неактивной форме, и работать они начинают только в двенадцатиперстной кишке, которая покрыта специальной слизистой оболочкой (как и вся внутренняя поверхность кишечника).

При панкреатите эта защита, как правило, не срабатывает (речь не идет о некоторых хронических формах, когда железа сразу подвергается склерозу или фиброзу). И в ситуации, когда ферментов слишком много, или они не могут выйти в кишечник, или имеют генетический дефект, происходит превращение из проферментов в активную форму, которая и рушит собственные клетки поджелудочной железы. Дальше происходит лавинообразная реакция: чем больше клеток погибает, тем больше из них при гибели высвобождается ферментов, которые тоже активируются. При этом железа отекает, возникает боль, а вслед за ней и все остальные проявления панкреатита.

Это важно

При ежедневном употреблении от 60 до 80 миллилитров алкоголя в течение 10–15 лет практически со стопроцентной вероятностью разовьется хронический панкреатит. Курение усугубляет действие спиртного, а наследственность, пол и другие факторы только определяют предрасположенность к болезни. Поэтому в любом случае врачи советуют отказаться от сигарет и злоупотребления алкоголем.

Диагностика панкреатита

Своевременное выявление и лечение панкреатита поможет избежать множественных осложнений. При возникновении «классических» симптомов на фоне приема алкоголя, нарушения питания или наличия камней в желчном пузыре стоит незамедлительно обратиться к гастроэнтерологу. Диагностика панкреатита, как правило, начинается с осмотра, опроса пациента, после чего назначают ряд дополнительных исследований.

Лабораторные анализы. При подозрении на ОП специалисты могут назначить анализ крови или мочи. В крови можно обнаружить повышение активности ферментов, которые попадают туда при гибели клеток поджелудочной железы. В первую очередь это амилаза и липаза. Диагноз подтверждается, если норма превышена в три раза и более. Также можно определить амилазу в моче, иногда этот анализ называют диастазой. В случае ХП повышение ферментов практически не выявляется. Кстати, лабораторная диагностика панкреатита помогает подтвердить недостаточность работы поджелудочной, но об этом мы поговорим отдельно.
Ультразвуковое исследование. Его преимущество — доступность, минус — в необходимости подготовки к исследованию, которая заключается в строгой диете на протяжении двух–трех дней. При панкреатите УЗИ-диагностику можно проводить и без подготовки, но тогда из-за наличия газов в кишечнике поджелудочную железу будет почти не видно. Также результат сильно зависит от возможностей УЗИ-аппарата и квалификации специалиста.
При ОП можно обнаружить увеличение размеров железы, снижение эхогенности и нечеткость контуров, а также наличие свободной жидкости в брюшной полости. Для диагностики ХП гораздо эффективнее эндоскопическое УЗИ, но его проведение требует оборудованного эндоскопического кабинета.
Трансабдоминальное УЗИ (через поверхность живота) при хроническом процессе имеет меньшую чувствительность и специфичность. Так, диффузные изменения в поджелудочной железе, трансформация ее размеров и контура не позволяют подтвердить хронический панкреатит. Диагноз подтверждают такие признаки, как псевдокисты или кальцинаты в поджелудочной железе, значительное расширение протока железы, уплотнение его стенок и наличие в нем камней.
Рентгенограмма брюшной полости — пожалуй, самое недорогое и доступное исследование. Рентгенограмма может помочь отличить кишечную непроходимость или обнаружить камни в желчном пузыре, что косвенно способствует постановке диагноза, но для определения панкреатита этот метод далеко не так информативен. В этом случае самым достоверным из рентгенологических методов является МСКТ — мультиспиральная компьютерная томография.
Компьютерная томография при остром панкреатите обычно выполняется в сложных случаях, на 4–14 день болезни. КТ помогает найти очаги панкреонекроза, оценить состояние забрюшинной клетчатки, увидеть изменения в грудной и брюшной полости. Часто диагностику проводят накануне операции. О наличии хронического панкреатита говорят такие показатели, как атрофия железы, расширение протока и присутствие в нем камней, кисты внутри и вокруг железы, утолщение внешней оболочки. Косвенными признаками будут увеличение размеров железы, ее нечеткий контур или неоднородный рисунок.
Еще один часто используемый метод при подозрении на острый панкреатит — диагностическая лапароскопия. Это хирургическая операция, которая позволяет достоверно оценить состояние органов в брюшной полости, а при необходимости сразу поставить дренаж или перейти к расширенному вмешательству.

Симптомы и диагностика ферментной недостаточности поджелудочной железы

Кроме самого панкреатита, обследование может обнаружить его последствия. Одним из основных будет нехватка ферментов поджелудочной железы, то есть экзокринная панкреатическая недостаточность. Что же она собой представляет?

Поджелудочная железа уникальна тем, что способна одновременно к внешней и внутренней секреции. Внешняя секреция — это выделение ферментов для пищеварения в кишечник, а внутренняя секреция — это выброс гормонов в кровь. В результате воспаления, некроза, склероза или наследственных болезней работа поджелудочной может нарушаться. И если повреждена эндокринная (гормональная) функция железы, у человека снижается уровень инсулина, что в конечном счете может привести к диабету. А если не работает экзокринная функция, то в кишечник не поступают панкреатические ферменты: амилаза, липаза и трипсин.

Памятка

Ферменты поджелудочной железы помогают переваривать почти все основные питательные вещества: трипсин расщепляет белки на аминокислоты, амилаза превращает сложные углеводы в простые ди- и моносахариды, а липаза отвечает за переваривание жиров.

Внешние признаки экзокринной недостаточности проявляются довольно поздно, когда уровень ферментов на 90–95% ниже нормы. В первую очередь виден дефицит липазы: нерасщепленные жиры выделяются с калом, стул становится жидким, жирным и частым. Такое состояние называется стеатореей. Также присутствует вздутие, метеоризм, возможны боли в животе, колики. Так как питательные вещества не перевариваются, они не могут усвоиться, и человек постепенно теряет вес. К тому же плохо усваиваются витамины. Их дефицит проявляется сухостью и шелушением кожи, ломкостью волос и ногтей и другими подобными симптомами. Обследование при ферментной недостаточности можно условно разделить на три направления:

исследование трофологического статуса;
определение содержания жира в кале;
анализ активности ферментов.

Трофологический статус показывает, достаточно ли человек получает полезных веществ. Для этого определяют индекс массы тела, исследуют процентное соотношение жировой и мышечной ткани на специальных весах или измеряют толщину подкожно-жировой складки. Дефицит питания можно оценить и по анализам крови, которые показывают уровень общего белка, альбумина, гемоглобина, железа, витаминов и минералов.

Содержание жира в кале можно определить различными способами. Самый простой — это исследование кала под микроскопом при помощи окрашивания суданом III: капли нейтрального жира приобретают ярко красный цвет. «Золотым стандартом» считается определение количества жира в кале за 3–5-дневный период. В эти дни пациент ест специально подобранную пищу, содержащую ровно 100 граммов жира. Затем при анализе выясняют, сколько жира усвоилось, а сколько вышло. Если теряется более 15%, это подтверждает стеаторею. К сожалению, собирать и хранить кал три дня, потом везти его в лабораторию очень неудобно для пациента, а исследование такого количества кала технически сложно для лаборатории.

Самым логичным при диагностике ферментной недостаточности является измерение активности ферментов. Во-первых, с помощью зонда можно получить для анализа секрет поджелудочной железы. При этом выделение ферментов стимулируют или пищей, или уколом стимулятора. Во-вторых, можно выяснить активность ферментов по продуктам их работы. Так, существует дыхательный триолеиновый тест, который определяет метаболиты жира в выдыхаемом воздухе, а также бентирамидный тест, при котором продукты распада бентирамида обнаруживаются в моче. Наконец, третий путь — это определение ферментов в кале. Искомые ферменты должны быть стабильными и проходить через кишечник без изменений. Одна из методик — измерение содержания химотрипсина: его количество будет значительно снижено при нарушениях экзокринной функции. Наиболее часто в настоящее время используется тест на определение активности эластазы 1 с помощью иммуноферментного анализа.

Помимо соблюдения специальной диеты, исследования, как правило, требуют отмены ферментных препаратов, но все зависит от решения лечащего врача.

Клинические эффекты ферментных препаратов

«Формулу» лечения острого панкреатита легко запомнить — это «голод + холод + покой». Так, постельный режим помогает снизить болевые ощущения, прикладывание холода уменьшает нагрузку на железу, а благодаря временному отказу от пищи снижается выработка ферментов и, как следствие, уменьшается разрушение клеток, воспаление и отек.

К лечению можно добавить обезболивающие средства и спазмолитики. Из специфических препаратов врач может назначить гормон соматостатин, который подавляет собственную секрецию поджелудочной железы.

При стихании обострения пациент постепенно возвращается к полноценному питанию, и тогда ему могут назначить ферментные препараты. В настоящее время их существует довольно много, условно можно выделить несколько групп:

препараты из слизистой оболочки желудка, содержащие пепсин;
препараты, содержащие панкреатические ферменты — амилазу, трипсин, липазу;
ферменты растительного происхождения, например папаин;
другие протеолитические ферменты, например гиалуронидаза;
комбинированные препараты.

Из них для заместительной терапии подходит группа панкреатических ферментов. Они могут различаться по активности, типу оболочки и размеру гранул. Специалисты Российской гастроэнтерологической ассоциации рекомендуют[4] обратить внимание на следующие моменты:

препарат должен иметь кишечнорастворимую оболочку. Без нее ферменты потеряют свои свойства под действием кислого желудочного сока;
препарат в виде гранул лучше перемешивается с пищевыми массами, чем целая таблетка, и действует эффективнее;
принимать капсулы лучше во время приема пищи или сразу после него, запивать следует нещелочными напитками.

Эффект от приема ферментных препаратов оценивается врачом по трофологическому статусу. Но и сам пациент, как правило, чувствует ослабление вздутия и метеоризма, отмечает уменьшение тяжести в животе и нормализацию стула.

Обычно ферментные препараты переносятся хорошо, частота побочных эффектов в сумме — менее 1%. Среди них встречаются аллергические реакции, тошнота и рвота, диарея и запор. Одним из специфических побочных эффектов является повышение уровня мочевой кислоты при приеме высоких доз ферментов, поэтому такие препараты применяют с осторожностью у пациентов с подагрой. Повышение мочевой кислоты также может спровоцировать мочекаменную болезнь.

Диагноз «панкреатит» требует изменения образа жизни, отказа от алкоголя и курения. Чтобы снизить нагрузку на поджелудочную железу, питаться необходимо часто и небольшими порциями. А если вы решили побаловать себя вредной едой, не стоит забывать о приеме ферментного препарата.

Источник